Заснування держави Великих Моголів

У ХІІІ ст. на території Індії виникла мусульманська держава - Делійський султанат. Після походу Тимура на Індію султанат розпався на багато держав.

Нову державу почав створювати Бабур (1483 - 1530). Бабур завоював Кабул (столиця сучасного Афганістану). У 1525 році Бабур вторгнувся у Північну Індію, де здобув міста Делі, Агра з прилеглими територіями. Він проголосив себе падишахом. Головним результатом перемоги Бабура було створення нової могутньої держави - держави Великих Моголів (перекручене "монгол").

Правління Акбара (1542 - 1605) - онука Бабура - характеризувалося:

  • розширенням території Могольської імперії (сучасний Афганістан, північна та центральна Індія, майже вся південна Індія);
  • розквітом держави Великих Моголів;
  • припиненням міжусобних війн;
  • розвитком ремесел та торгівлі;
  • відмовою від політики угнітання індуського населення.

Держава Великих Моголів мала централізовану систему управління. Шах мав необмежену владу. Справами управління займався перший міністр, якому підпорядковувалися декілька відомств. Головним відомством було фінансове. Воно займалося збором податків та роздавало земельні наділи - джагіри.

Землею володіла держава, її надавали у користування сільським общинам. Саме з общини, а з не одного общинника збиралися податки.

Особливості сільської общини:

  • до общини входили не тільки селяни, а й 10-12 ремісників, староста та інші чиновники;
  • усі посади та обов'язки передавалися у спадок;
  • селяни і ремісники мали право на певне заняття тільки у своїй общини, за її межами вони ставали неповноцінними людьми.

Землероби-джагірдари:

  • отримували свій наділ у тимчасове землеволодіння;
  • повинні були утримувати на свої кошти загін війська;
  • не могли передати у спадок свої володіння;
  • могли втратити свій наділ, якщо погано виконували свої обов'язки;
  • мали необмежену владу над селянами-общинниками;
  • вводили додаткові податки для селянських общин.

 
| Карта сайту |