Середньовічні єресі (XII - XV ст.)

Єресь - релігійне вчення, що заперечує основи панівної церкви.

Єресь вальденсів

Засновник: П. Вальдо.

Територія поширення: Франція.

Основні положення

  • Заклик до бідності, засудження багатства католицької церкви.
  • Заперечення більшості християнських таїнств, заупокійних молитов, культів святих, ікон.
  • Відмова сплачувати податки і церковну десятину (податок на користь церкви).
  • Протест проти смертної кари.
  • Відмова нести військову службу.

Єресь катарів ("чистих"), або альбігойців (від міста Альбі)

Територія поширення: Фландрія, Італія, Південна Франція.

Основні положення

  • Бог створив духовний світ, Диявол - матеріальний світ; тому слід відмовитися від матеріальних благ, вести аскетичне життя.
  • Люди не поділяються на добрих і лихих: усі душі добрі, всі тіла лихі.
  • Заборона давати клятви, обманювати, зрікатися своєї віри навіть під загрозою смерті.
  • Заперечення храмів, ікон, хрестів, таїнств католицької церкви.

Боротьба католицької церкви з єресями

  • Засудження єретичних учень та єретиків церковними соборами.
  • Мирянам заборонено читати і тулмачити Біблію.
  • Хрестові походи проти єретиків: у війні проти альбігойців загинуло близько мільйону чоловік.
  • У XIII ст. засновано інквізицію, яка відлучала єретика від церкви або засуджувала до автодафе (публічного спалення).

 
| Карта сайту |