Устрій Римської республіки

509-30 рр. до н. е - час існування Римської республіки.

Республіка - це держава, якою керують громадяни, обрані на певний строк.

Усі рішення в Римській імперії приймали Народні збори (в них брали участь лише повноправні чоловіки), але лише після затвердження Сенатом їх уважали законними. Народні збори скликались за бажанням магістратів (громадяни, що обіймали виборні державні посади). Головними серед магістратів були консули.

Консули:

• двоє на всю країну;
• обиралися щорічно;
• командували військом;
• віддавали людей під суд;
• скликали сенат і Народні збори;
• погоджували свої рішення з сенатом;
• один консул мав право скасувати розпорядження іншого.

Сенат:

• складався з 300 осіб (громадяни з заможних та знатних родин);
• розпоряджався державною скарбницею;
• розподіляв завойовані римлянами землі;
• контролював роботу Народних зборів та магістрату.

Тож реальна влада належала Сенатові й вищим магістраторам. Спочатку до керування державою допускалися лише патриції (родова знать), але за більше ніж 200 років боротьби плебеї (незнатні вільні люди) домоглися таких же прав як у патриціїв.