Відокремлені уточнюючі члени речення

Уточнюючий член речення конкретизує зміст однойменного попереднього члена речення, звужуючи або обмежуючи його значення. Уточнюючі члени в реченні завжди відокремлюються. Вони відповідають на запитання а де саме? а коли саме? а як саме? а який саме? і под. Наприклад: Там, (а де саме?) на майдані, танці у розпалі. (М. Коцюбинський). Над Оболонню висять низько білі, (а які саме?) аж прозорі, хмарки. (І. Нечуй-Левицький).

Найчастіше уточнюючими членами речення бувають обставини місця й часу, рідше - обставини способу дії, означення, присудки, підмети, додатки.

Увага! Не слід плутати уточнюючи підмети чи додатки з відокремленими прикладками, вираженими власною назвою, які уточнюють означуване слово-загальний іменник. Наприклад: Сусід мій, (який?, а не а саме хто?) Григорій Шиян, вирішив не покидати своєї старої хати... (О. Довженко).

Іноді виділення тих чи інших членів речення як уточнюючих залежить від того, який зміст автор вкладає у своє висловлювання. (Де?) Там далеко під горами смужкою блищить Дніпро. (І. Нечуй-Левицький). (Де?) Там, (а де саме?) далеко, (а де саме далеко?) на Вкраїні, сяє сонечко ясне. (П. Грабовський).

Відокремлені уточнюючі члени речення можуть вводитися в речення за допомогою слів тобто, цебто, або (= тобто), чи (= тобто), а саме, наприклад, зокрема, у тому числі, особливо, навіть, хіба що й под. Такі слова відокремлюються разом з уточнюючими членами речення. Наприклад: Ця глибока западина, (а саме що?) чи яр, уже давно вся засаджена деревом... (І. Нечуй-Левицький). Були тут старі й літні люди, та найбільше юрмилось молоді, (а саме кого?) особливо школярів. (І. Цюпа).