Відокремлені прикладки

1. Відокремлюються поширені та непоширені прикладки, якщо вони залежать від особового займенника. (Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні).

2. Відокремлюються поширені та непоширені прикладки, якщо вони залежать від пояснюваного слова, відсутнього в реченні. (Пішов степом, сіромаха, сльози утирає. (Т. Шевченко)).

3. Відокремлюються поширені та непоширені прикладки, що залежать від іменника - власної назви, якщо стоять після нього. (А он старе Монастирище, колись козацьке село. (Т. Шевченко).

Примітка! Відокремлену непоширену прикладку, що залежить від іменника - власної назви, слід відрізняти від прикладки, що приєднується дефісом. Відокремлена прикладка виділяється інтонаційно і за змістом рівнозначно означальному підрядному реченню. (Грицько, підстароста, дивувався тому багатству. (Панас Мирний). (Грицько, який був підстаростою, ...). Шевченко-художник залишив багату творчу спадщину.).

4. Поширені прикладки, що залежать від іменника - власної назви і стоять перед ним, якщо вони мають обставинний відтінок. (Людина високогуманна, Сошенко з піклуванням ставився до Шевченка. (П. Федченко). (чому так ставився? - бо він людина високогуманна)).

5. Поширені прикладки, що залежать від іменника - загальної назви, якщо стоять після нього. (Тим часом надійшов голова, привітний червонощокий чоловік. (О. Гончар)).