Додаток

Додатком називається другорядний член речення, що виражає об'єкт, на який спрямована дія, або якого стосується дія, стан чи ознака: бідний на воду, приїзд товариша, виконала вправу.

Додатки приєднуються до дієслів, іменників, прикметників, дієприкметників, дієприслівників, прислівників: посадити дерево, відчуття страху, багатий на розум, охоплений стихією, шкода за минулим.

До головних слів вони можуть приєднуватися як безпосередньо, так і за допомогою прийменників. Типова форма додатка - непрямий відмінок іменника, займенника предметного значення. Наприклад: Даси дітям волю, сам попадеш в неволю. (Народна творчість). Одержати відповідь від тебе. (Б. Лепкий).

Додатки приєднуються до пояснюваного слова зв'язком керування. Найчастіше пояснюваним словом є дієслівна форма, яка керує формами непрямих відмінків іменника (займенника, кількісного числівника): слухати лекцію, передплатити журнал, керувати установою, апелювати до старших, призначається дітям.

Рідше керують додатком іменники (здебільшого віддієслівні) та прикметники (ті, що виражають стан предмета і переходять у слова категорії стану), наприклад: подарунки дітям, весело нам, радий зустрічі.

Додаток може виражатися словосполученням: нагороджено дев'ятьох учнів, прочитав кілька сторінок.

Додаток має такі характерні ознаки:

а) це другорядний член речення;
б) виражає об'єктні (предметні) відношення;
в) найчастіше іменник у непрямому відмінку або субстантивоване слово;
г) поєднується з головним словом підрядним зв'язком керування;
д) може стояти переважно після пояснюваного слова.

Додатки, виражені словоформами знахідного відмінка без прийменника, залежні від перехідних дієслів, називаються прямими. Прямими є також додатки в родовому відмінку, якщо:

а) головне слово - перехідне дієслово, вжите з часткою не: Правди не сховаєш. Семеро одного не ждуть. (народна творчість);
б) дія поширюється не на весь предмет, а лише на його частину: Узяла муки пшеничної, замісила водою. (Г. Квітка-Основ'яненко).

Усі інші додатки є непрямими. Наприклад: До тебе, люба річенько, ще вернеться весна... (Л. Глібов). Скільки я не бачився з тобою! (М. Луків). Навмисне ми ніколи не шукали собі веселощів. (С. Васильченко).

Додаток у реченні може означати:

1) об'єкт, на який спрямована дія: слухаємо вчителя;
2) об'єкт, що є результатом дії: засіяли поле;
3) знаряддя чи засіб дії: писати ручкою, їдемо машиною;
4) предмет порівняння з кимось (чимось): вищий від нього;
5) об'єкт виміру: склянку чаю;
6) об'єкт взаємин: спілкуватися з другом;
7) суб'єкт пасивної дії: виконано майстром.

Стилістично рівноправними є форми прямого додатка, які збігаються або з називним, або з родовим відмінком: купив зошит і зошита, позич лопати і лопату.