Прикладка

Різновидом означення є прикладка. Прикладка виражається іменником або словосполученням, яке заступає іменник; вона є залежним словом в означальному словосполученні, приєднується до головного слова синтаксичним зв'язком повного або неповного узгодження (обов'язково узгоджується тільки у відмінку).

Наприклад: Солов'їні звуки-промені линуть у світ. (О. Ющенко). Ця поезія під назвою "Колісниця" визначить подальшу долю Т. Осьмачки (Н. Зборовська).

Прикладка може пов'язуватися з пояснюваним словом повним або неповним узгодженням. При неповному узгодженні прикладка щодо пояснюваного іменника має інший рід або й число. Прикладка уточнює власну чи загальну назву. Хоч прикладка стоїть переважно після пояснюваного слова, у багатьох випадках тільки зміст речення підказує, яке слово основне, а яке є другою назвою. Наприклад: Проплива над берегом крутим цвіт-краса, мов пісня на воді. (Б. Степанюк).

Прикладка може виражати різні значення: позначати рід заняття, ознаки особи за віком, соціальним станом: художник-пейзажист, хлопчик-підліток.

Досить часто прикладка є образною, метафоричною назвою, наприклад: Земля-мати, Дніпро-Славута, місто-герой, гори-хвилі.

Прикладка, виражена словосполученням, називається поширеною. Поширену прикладку можуть утворювати підрядні й сурядні словосполучення: Де ж то гордість твого духа - вільного орла? (Олександр Олесь).

Прикладка може залежати від особового займенника: Вони, переможці Олімпіади-2008, примножили славу України. Якщо прикладка залежить від займенника, тоді вона виділяється з обох боків комами: Їм, учасникам Олімпіади, людська шана, слава і честь! (З газети).

Непоширена прикладка, уточнюючи назву особи за характерною ознакою, семантично зближується з пояснюваним іменником (легінь-красень, вчитель-словесник, очі-зорі), що призводить до утворення складного слова: лікар-терапевт, диван-ліжко, сон-трава.