Види означень

Означенням називається другорядний член речення, що вказує на якусь із ознак інших членів речення, виражених іменниками (словами з предметним значенням): синє небо, до дванадцяти років, половіючі жита, мої побратими.

Розрізняють означення узгоджені і неузгоджені.

Узгоджені означення виражаються прикметниками, дієприкметниками, порядковими та кількісними числівниками у непрямих відмінках, крім знахідного, займенниками і приєднуються до головних слів граматичним зв'язком узгодження у роді, відмінку і числі (тепле літо, тепла весна, теплий рік). Наприклад: Оксамитове поле безкрає переливами синіми грає. (Д. Луценко). Більше вір своїм очам, ніж чужим речам. (Народна творчість). Біля одного весла стояло двоє. (Ю. Смолич).

Неузгоджене означення приєднується до головного слова граматичним зв'язком керування, якщо воно виражене іменником, займенником (її, їх, його), або прилягання, якщо означення виражене невідмінюваним словом. Порівняйте: поради (чиї?) батька, (його) шлях (який?) наліво. Наприклад: Шопена вальс... Ну хто не грав його. І хто не слухав? (М. Рильський). Стала наближатися година рушати в дорогу. (С. Васильченко). І ходить за їхнім криком бажання лягти і заснуть (В. Симоненко).

Означення має такі характеристики:

а) є другорядним членом речення;
б) виражає означальні відношення;
в) залежить тільки від іменника;
г) виражається у типових випадках прикметниками та іншими словами в прикметниковій функції;
д) з означуваним словом пов'язане підрядним зв'язком узгодження;
ж) неузгоджене означення поєднується з означуваним словом зв'язком керування або прилягання.