Загальна характеристика речення

Речення прийнято розрізняти за визначальною ознакою їхньої структури - за синтаксичною будовою: прості й складні.

За характером відображення дійсності: як реальний факт (ствердження або заперечення) чи нереальний (як спонукання, запитання, заклик та ін.).

За метою висловлювання, виділяють речення розповідні, питальні, спонукальні та їхні різновиди за інтонацією: окличні й неокличні.

Прості речення мають один граматичний центр, навколо якого групуються другорядні члени. Граматичний центр у простих реченнях буває або двоскладним, якщо формується з двох головних членів речення - підмета і присудка, або односкладним, якщо формується тільки одним головним членом.

Відповідно виділяють двоскладні й односкладні прості непоширені й прості поширені речення (за наявністю в реченні хоча б одного другорядного член) та повні речення (якщо немає опущеного члена (або кількох), необхідних для його розуміння) й неповні (якщо один чи кілька членів речення випущено в реченні, але їх можна визначити з контексту сусідніх речень, із ситуації або зі змісту самого неповного речення).

Якщо до складу простого речення входять однорідні члени чи відокремлений другорядний член, або вставлене слово (словосполучення), чи звертання, то таке речення є ускладненим як формально, так і за змістом.