Художній стиль

Художній стиль охоплює широку сферу використання - індивідуальну і колективну творчу діяльність, літературу, різні види мистецтва, освіту, культуру.

У текстах цього стилю мовлення, крім типових для нього мовних засобів, уживаються засоби й усіх інших стилів, розмовного зокрема. У мові художньої літератури можуть уживатися просторіччя і діалектизми, слова жаргона і високого поетичного стилю, згрубіла лексика, професійно-ділові звороти мовлення та лексика публіцистичного стилю. Проте всі ці засоби в художньому стилі підпорядковуються основній його функції - естетичній.

Якщо розмовний стиль виконує переважно функцію спілкування, або комунікативну, науковий та офіційно-діловий - функцію повідомлення, або інформативну, то художній стиль мовлення призначений для створення художніх, поетичних образів, а також емоційно-естетичного впливу на читача, й усі мовні засоби, вжиті в художньому тексті, змінюють свою первинну функцію, підпорядковуються завданням цього стилю.

У текстах художньої літератури мові відводиться особливе місце, оскільки вона є тим будівельним матеріалом, тією матерією, що сприймається зором і слухом, без якої неможливо створити твір. Художник слова - поет, письменник - знаходить необхідне розміщення слів, щоб правильно, точно, образно висловити думку, передати сюжет, характер, викликати у читача співпереживання, співчуття, змусити його увійти в світ, створений автором. Усе це доступно тільки мові художньої літератури, тому вона завжди вважалася вершиною літературної мови. Найкраще в мові, найсильніші можливості та виняткова краса - у творах художньої літератури, і все це досягається художніми засобами мови.

Тільки художній стиль має багату систему стилістичних колоритів - книжного, піднесеного, урочистого, офіційного, дружнього, інтимного, іронічного, жартівливого, фамільярного, сатиричного, саркастичного. Через авторське образне бачення у художньому стилі естетизується матеріал практичної мови і закріплюються за мовними одиницями стильові значення.

Художній стиль функціонує у трьох підстилях за родами і жанрами літератури: епічні (прозові: епопея, роман, повість, оповідання, нарис); ліричні (поема, балада, пісня, поезія); драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль), комбіновані (ліро-епічний твір, драма-феєрія, усмішка тощо), кожен із яких має свої особливості мовної організації тексту.

Від творчої особистості письменника, його ідейно-естетичної концепції, світобачення залежить образна система, вибір мовних засобів і т. ін. Так формується індивідуальний стиль письменника, що збагачує не тільки художній стиль, а й літературну мову загалом. Майстри українського слова постійно збагачують художній стиль, який є носієм мовно-естетичних знаків національної культури.