Правопис відмінкових закінчень іменників

Букви о, е, є в закінченнях орудного та кличного відмінків однини іменників I відміни

- В іменників I відміни однини твердої групи в орудному відмінку пишеться закінчення -ою, у кличному пишеться -о: Олено, річкою.

- Закінчення -ею в орудному відмінку пишеться в словах м'якої та мішаної груп; у кличному відмінку пишеться закінчення -е: тишею, землею; тише, земле.

Закінчення іменників I відміни в називному відмінку множини

-У множині початкової форми іменники твердої групи мають закінчення -и: комахи, бороди.

- Усі іменники м'якої й мішаної груп у називному відмінку множини мають закінчення -і (після й -ї): листоноші, Марії, площі, землі, вежі.

Закінчення іменників I відміни в родовому відмінку множини

- У родовому відмінку множини іменники I відміни твердої, м'якої та мішаноїгрупи мають, як правило, нульове закінчення: дороги - доріг, баби - баб, надії - надій.

- Деяки іменники жіночого роду закінчуються на -ей: статті - статей, миші - мишей.

- Закінчення -ів мають деякі іменники чоловічого роду: старости - старостів.

Закінчення -а, -я, -у, -ю в родовому відмінку однини іменників II відміни

-а (-я)

- Усі іменники середнього роду: моря, відра, поля, села.

- Іменники чоловічого роду:

1) назви істот і дійових осіб у байках: Мороза, лиса, Василя;

2) географічні назви з наголошенними закінченнями або суфіксами -ов-, -ев- (-єв): Тетерева, Дністра;

3) назви міст, населених пунктів: Малина, Львова;

4) назви чітко окреслених предметів та їх частин: олівця, плуга, (але: даху, коридору, залу, вокзалу);

5) назви днів, місяців, мір:: вівторка, січня, сантиметра, (але: віку, року);

6) наукові терміни іншомовного походження, які означають конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини, а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, атома, (але: виду, складу, роду, способу).

-у (-ю)

- Іменники чоловічого роду:

1) назви речовин, матеріалу: ситцю, свинцю;

2) збірні назви: очерету, лісу, (але: ліска);

3) назви явищ природи: морозу, суховію, граду;

4) назви установ і організацій: інституту, заводу;

5) деякі географічні назви: Криму, Сибіру, Китаю, Кавказу, Єнісею;

6) назви почуттів, дій, ознак і станів: рейсу, болю, шуму, співу;

7) назви танців, ігор: вальсу, тенісу;

8) із значенням місця, простору: яру, лугу, світу, майдану;

9) префіксальні і складні безсуфіксальні слова: суходолу, усміху, випадку, живопису;

10) терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, а також літературознавчі терміни: імпульсу, стилю, роману, міфу.

Увага!!! Деякі іменники II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини можуть мати паралельні закінчення -а (-я), або -у (-ю). Це залежить від наголосу або від закінчення: стола і столу, папера (документа) і паперу (матеріалу), моста і мосту, листа (написаного) і листу (на дереві), листопада (місяця) і листопаду (пори опадання листя).

Букви о, е, є в закінченнях давального та орудного відмінків однини іменників II відміни

- В іменниках II відміни однини, основа яких закінчується на твердий приголосний, у давальному відмінку  -ові (або -у): батькові (або батьку);

- В іменниках II відміни однини, основа яких закінчується на твердий приголосний, в орудному відмінку пишеться закінчення -ом: степом;

- Закінчення -еві (або -ю) у давальному відмінку пишеться в іменниках, основа яких закінчується на м'який приголосний або шиплячий: героєві (або герою):

- -ем в орудному відмінку пишеться в словах, основа яких закінчується на м'який та шиплячий приголосний, крім іменників середнього роду на -я: мечем, конем, (але: знанням).

Закінчення іменників II відміни у кличному відмінку

У кличному відмінку однини іменники чоловічого роду II відміни мають закінчення -у (-ю), -е.

1. Буква -у пишеться:

- в закінченнях іменників твердої групи (із суфіксами -ик, -к, -ок), а також у закінченнях іменників мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): сіячу, батьку, товаришу, хлопчику.

2. Буква -ю пишеться:

- в закінченнях іменників м'якої групи: місяцю, лікарю.

3. Закінчення -е мають:

- безсуфіксальні іменники твердої групи: Іване, голубе;

- іменники мішаної групи з основою на -р, -ж та власні назви з основою на -ж, -ч, -ш, -дж: стороже, маляре, Довбуше;

- іменники м'якої групи із суфіксом - ець-: женче (від жнець), хлопче;

- географічні назви та прізвища з суфіксами -ів, -ов, -ев, -ин, -ін мають у кличному відмінку закінчення -е: Глібове, Києве.

Закінчення іменників II відміни у множині

- Іменники чоловічого роду твердої групи в називному відмінку множини мають закінчення -и: кожухи, батьки, степи.

- Усі іменники чоловічого роду м'якої та мішаної груп у називному відмінку множини мають закінчення і: м'ячі, коні, вужі, плащі, гості.

- У родовому відмінку множини закінчення -ів (-їв) мають іменники чоловічого роду та іменники середнього роду на -е, -я: прислів'їв, батьків, полів.

- Закінчення -ей мають деякі іменники чоловічого роду та середнього роду: очей, гостей, плечей, коней, грошей.

- Нульове закінчення мають усі іменники середнього роду на -о, -е та більшість на -я: бажань, яєць.

Закінчення іменників III відміни однини

- Усі іменників III відміни, незалежно від кінцевого приголосного основи, у родовому, давальному та місцевому відмінках однини мають закінчення -і: ніжності, любові.

- у іменника мати в цих же відмінках з'вляється суфікс -ер-: матері.

- В орудному відмінку однини в усіх іменниках III відміни незалежно від кінцевого приголосного основи пишеться закінчення -ю: ніжністю, любов'ю, піччю, матір'ю.

- Перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду III відміни однини, що закінчуються на приголосний, приголосні д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш подовжуються: мазь - маззю, мить - миттю, але ніжністю.

- У кличному відмінку, що вживається переважно в поезії, іменники цієї відміни мають закінчення -е: радосте, любове.

Закінчення іменників III відміни множини

- У родовому відмінку  множини виступає закінчення -ей: ночей, відповідей, відомостей, галузей.

- У називному, знахідному та кличному відмінках множини іменники  третьої відміни мають закінчення -і: тіні, осі, подорожі, відповіді, ночі, вісті.

- В орудному відмінку множини вживається закінчення -ями (після шиплячого -ами): осями, костями (кістьми); подорожами, ночами.

- У давальному відмінку множини виступає закінчення -ям (після шиплячого -ам): осям, вістям, відповідям, тіням;  подорожам, ночам.

- У місцевому відмінку множини вживається закінчення -ях (після шиплячого -ах): на осях, у вістях, у відповідях, у тінях; по ночах, у подорожах.

Закінчення іменників IV відміни однини

- У називному, знахідному та кличному відмінках однини іменники четвертої відміни мають закінчення -я (після шиплячого -а): гуся, дитя, галченя, ім'я, голуб'я, плем'я, козеня; лоша, курча, коліща.

- У родовому відмінку однини вживаються форми на -ят-и (після шиплячого -ат-и) та ен-і: галченяти, племені (та плем'я).

- У давальному відмінку однини вживаються форми на ят-і  (після шиплячого -ат-и) та ен-і: гусяті, галченяті; племені, імені; курчаті, лошаті.

- В орудному відмінку однини вживається форма (без суфікса -ят, -ат) та -ям (після шиплячого -ам), а іменники із суфіксом -ен- мають параллельні форми на -ен-ем і -ям: гусям, галченям; козеням, дитям; лошам, курчам; племенем і плем'ям, іменем і ім'ям.

- У місцевому відмінку однини вживаються форми на -ят-і (після шиплячого -ат-і) та -ен-і: на галченяті; на курчаті; у племені, в імені.

Закінчення іменників IV відміни множини

- У родовому відмінку множини виступає нульове закінчення на -ят (після шиплячого -ат) і -ен: телят, гусят; лошат, курчат; племен, імен.

- У давальному відмінку множини вживаються форми на -ят-ам (після шиплячого -ат-ам) і ен-ам: телятам, гусятам; лошатам, курчатам; племенам, іменам.

- В орудному відмінку множини вживаються форми на -ят-ами (після шиплячого ат-ами) та ен-ами: ягнятами, гусятами; лошатами, курчатами; племенами, іменами.

- У місцевому відмінку множини вживається форма на -ят-ах (після шиплячого -ат-ах) і -ен-ах: на гусятах; на лошатах, на курчатах; у племенах, в іменах.


 
| Зворотний зв'язок | Карта сайту |