Правопис складних сполучників

1. Разом пишуться

а) Складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: аніх, адже, отже, отож, втім, ніби, нібито, начеб, начебто, немовби, немов, неначебто, неначе, мовби, причім, причому, притому, притім.

Увага!!! Сполучники зате, проте, щоб, якби, якщо, які пишуться разом, слід відрізняти від однозвучних самостійних слів, що пишуться з прийменниками за, про та частками би, як окремо. Так, сполучники зате, проте можна замінити одним із протиставних сполучників а, але, однак, тоді як прийменники за, про та вказівний займенник те такій заміні не піддаються. (Хоч не застав мати дома, зате пройшовся; але: За те оповідання його похвалили).

б) Сполучник щоб легко відрізнити від займенника що з часткою б, оскільки на займенник що виразно падає наголос. (Сказав, щоб усі прийшли; але: ЩО б ви сказали, коли б я не приїхав).

в) Сполучники якщо, якби можна відрізнити від однозвучного з ними прислівника як із частками би та займенником що за допомогою контексту, бо на прислівник як завжди падає логічний наголос. (Якщо хочеш, я допоможу тобі; але: Як що трапиться нарікай на себе. Якби тут був мій брат; але: Як би краще  виконати завдання?).

2. Окремо пишуться

а) Сполучники з частками б, би, ж, же: але ж, адже ж, а як же, або ж, бо ж, коли б то, коли б, отже ж.

б) Складені сполучники: для того щоб, дарма що, з того часу як, замість того щоб, з тим щоб, незважаючи на те що, при цьому, після того як, так що, та й, тому що, тимчасом як, через те що, у міру того як.

3. Через дефіс пишуться сполучники:

отож-то, тільки-но, тим-то, тому-то.