|
В українській мові ненаголошені звуки [е] та [и] наближаються один до одного. Коли виникає сумнів, яку букву писати, змінюємо слово або добираємо до нього споріднене так, щоб ненаголошений звук став наголошеним. А під наголосом голосні завжди чуються чітко. Якщо не можна перевірити написання слова за допомогою наголосу, застосовуємо правила.
1. Буква е пишеться:
а) у сполученнях -ере-, -еле-: берег, передмістя, ожеледь, селезень;
б) якщо е при зміні випадає або чергується з і: осені - осінь, серпень - серпня;
в) у суфіксах -ець, -ень, -тель, -еро, -елезн-, -ен-, - енн-, -еньк-, -есеньк-, -ечок-, -ечк-: кошеня, запрошення, батенько, малесенький, подушечка, учитель.
2. Буква и пишеться:
а) у сполученнях -ри-, -ли- між приголосними у відкритих ненаголошених складах: бриніти, гриміти, стриміти;
б) у суфіксах -ик, -иц(я), -ищ(е), -иськ, -ив(о), -ин-, -инн(я), -ичок-, -ичк-: братик, хлопчик, мереживо, чудовисько, палиця. вуличка.
3. Буква о пишеться:
а) у звукосполученнях -оро-, -оло-: боротися, волосся, молотити;
б) у словах: гончар, корявий, погано, лопата, монастир, богатир (силач), борсук, отаман.
У деяких словах написання літер не можна перевірити: апельсин, левада, кишеня, леміш, лимон, пиріг. Тоді треба звернутися до орфографічного словника. |
