Орфографія

1. Складні іменники пишуться разом:
а) Якщо складний іменник утворений від колишнього словосполучення за допомогою сполучного голосного: чорнозем (чорна земля);
б) Усі складноскорочені з першими частинами: авіа-, авто-, агро-, біо-, вело-, водо-, гідро-, електро-, квазі-, кіно-, космо-, лже-, макро-, мікро-, мілі-, фото- й інші: автотраса, електрочайник;

Подвоєння приголосних виникає при збігові однакових приголосних:
а) префікса і кореня: беззвучний;
б) префікса і префікса: возз‘єднати;
в) кореня або основи, що закінчується на -н(ь) і суфіксів, що починаються на -н-(ий) [-н-(ій)], -ник, -ниц-(я): ранок - ранній;
г) основи дієслова минулого часу на с і частки -ся: винісся;
ґ) частин складного слова: страйкком
д) подвоюється літера н у прикметниках із суфіксами -анн-(ий), -енн-(ий), які вказують на неможливість або можливість здійснення якоїсь дії або надають слову значення "дуже": височенний;є
е) у прикметниках на -енн-(ий), -янн-(ий) старослов'янського походження: благословенний, блаженний;
є) нн зберігається в іменниках та прислівниках, утворених від таких прикметників: нездоланність, нездоланно;
ж) слова-винятки та їх похідні: бовван, Ганна, лляний, овва, ссати, бовваніти, ввічливий, ввижається.

Увага! Слід розрізняти такі слова, як здійсненний (який може здійснюватися) і здійснений (який здійснився), нездоланний (непереможний) і нездоланий (якого не подолали), незліченний (представлений у дуже великій кількості) і незлічений (не порахований).

1. Спрощуються такі групи приголосних:

• -ждн- - -жн-: тиждень - тижня - тижневий;
• -здн- - -зн-: виїздити - виїзний, проїзд - проїзний;
• -стл- - сл-: лестощі - улесливий, стелити - слати;
• -стн- - -сн-: щастя - щасливий, вість - вісник

Спрощення не відбувається:

а) Винятки: зап'ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, хворостняк, шістнадцять.

б) у прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження з кінцевим -ст, -нт літера т зберігається: баласт - баластний.

2. У групах приголосних -зкн-, -скн- випадає к при творені дієслів із суфіксом -ну-: брязк - брязнути.

3. У групі приголосних -слн- випадає л: масло - масний, ремесло - ремісник.

1. Апостроф пишемо перед я, ю, є, ї:
а) після букв б, п, в, м, ф: б'ю, п'ять;
б) після букви р, що позначає твердий звук [р]: бур'ян;
в) після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: об'єм, дит'ясла;
г) після г, к, х, ж, ч, ш у словах іншомовного походження: миш'як, Лук'ян;
ґ) після кінцевого приголосного префікса: ад'ютант, ін'єкція.

2. Апостроф не пишемо перед я, ю, є, ї:
а) після букв б, п, в, м, ф, якщо перед ними стоїть літера (крім р), що належить до кореня (основи): духмяний, мавпячий;
б) після букви р, що позначає м'який звук [р]: буряк, крюк;
в) після б, п, в, м, ф у словах іншомовного походження, якщо я, ю, є дає пом'якшення на попередній приголосний: пюре, бюро;
г) перед йо у словах іншомовного походження: курйоз, серйозний.

1. М'який знак пишемо:
а) після м'яких д, т, з, с, ц, л, н (де ти з'їси ці лини) у кінці слова та складу: мідь, путь, лань, калька;
б) після м'яких приголосних усередині слова перед о: бадьорий, дзьоб, тьохкати;