Орфографія

Приголосні д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш подовжуються в таких випадках:
а) в іменниках середнього роду на -я II відміни, якщо приголосний стоїть між двома голосними (а також у похідних від них словах): знаряддя, життя, колосся, гілля.

В українській мові ненаголошені звуки [е] та [и] наближаються один до одного. Коли виникає сумнів, яку букву писати, змінюємо слово або добираємо до нього споріднене так, щоб ненаголошений звук став наголошеним. А під наголосом голосні завжди чуються чітко. Якщо не можна перевірити написання слова за допомогою наголосу, застосовуємо правила.

1.Щоб утворити нове слово з суфіксом -ськ-, -ств(о), слід подивитися на кінцевий приголосний основи й скористатися таким алгоритмом:

Правопис и, і, ї, у

1. Пишемо и:
а) у загальних назвах після дев'яти приголосних д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (Де ти з'їси цю чашу жиру) перед наступним приголосним: дизель, стимул, система, риф;
б) у географічних назвах з кінцевим на -ида, -ика та похідних від них; у буквосполученні -ки-: Флорида, Мексика, Китай;
в) у давно запозичених словах як виняток: кипарис, мигдаль, киргиз, башкир, шпиталь, вимпел, спирт, бинт.
г) з и пишуться слова церковного вжитку: диякон, єпископ, мирта, християнство.

1. З великої літери пишуться індивідуальні імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, конспіративні клички, прізвиська: Іван Петрович Котляревський, Леся Українка, Каменяр, Кобзар.