|
Прийменник - це службова частина мови, яка слугує для вираження відношення іменника до інших слів у реченні. Членом речення самостійно не виступає.
За походженням прийменники поділяються на первинні (непохідні) і вторинні (похідні). До непохідних належать прийменники без, біля, у (в), від (од), для, до, з (із, зі, зо), за, над, під, о (об), через та ін.
До похідних належать прийменники, утворені:
1) поєднанням двох або кількох прийменників: поміж, поза, задля, з-поміж, з-під, з-за;
2) шляхом переходу в прийменники іменників (кінець, край, коло, круг), прислівників (навпроти, поряд, поблизу, навздогін, неподалік), дієприслівників (зважаючи на, незважаючи на).
За будовою прийменники поділяються на прості: у, по, про, з, крім, протягом; складні, утворені поєднанням кількох простих: з-під, з-над, понад, посеред, довкола, і складені, утворені поєднанням прийменника з повнозначним словом: з метою, за винятком, незважаючи на, згідно з, відповідно до.
|
