|
Прислівник - це незмінювана частина мови, яка виражає ознаку дії, стану, ознаку іншої ознаки і відповідає на питання: як? коли? де? куди? звідки? якою мірою? чому? з якою метою? Наприклад: працює гарно, вдень почувається добре, трохи втомлюється.
Лексичне значення прислівника зумовлене лексичним значенням тих частин мови, від яких він утворюється: веселий - весело, ранок - зранку. У реченні виступає обставиною (Сонце піднялося високо). За значенням і роллю прислівники поділяються на означальні та обставинні.
Означальні поділяються на якісно-означальні (які виражають якісну характеристику дії, стану: гарно, сумно, розумно - як?), кількісно-означальні (міри і ступеня, що характеризують дію, стан чи ознаку з боку кількості і міри: дуже, двічі, занадто, набагато - скільки? наскільки? якою мірою?), прислівники способу дії (що вказують, яким способом відбувається дія чи виявляється її ознака: навприсядки, вголос, по-юнацьки - як? яким способом?).
Якісно-означальні прислівники з суфіксами -о, -є, як і якісні прикметники, від яких вони творяться, можуть творити форми ступенів порівняння: високо - вище, найвище, вдало - більш вдало, найбільш вдало.
Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою суфіксів -ш, -іш: дешево - дешевше; хутко - хутчіше. Складена форма утворюється шляхом приєднання до прислівника слів більш, менш: більш, захоплено, менш, уважно. Слова значно, куди, набагато, трохи, ще підсилюють значення вищого ступеня прислівника: значно довше, куди краще.
Проста форма найвищого ступеня порівняння прислівників утворюється додаванням префікса най- до прислівника вищого ступеня: дешевше - найдешевше, ясніше - найясніше; підсилюватись може префіксами як-, що-: якнайшвидше, щонайкраще. Складена форма утворюється приєднанням до прислівників слів найбільш, найменш: найбільш охайно, найменш вдало.
|
