Антоніми

Антоніми (від грецьк. anty - проти, - onyta ім'я) - це слова переважно однієї частини мови, які мають протилежне значення. Антоніми об'єднуються не в ряди, а в пари різнокореневих і спільнокореневих слів: тепло - холод; глибокий - мілкий; надія - безнадія; правда - неправда. Антонімами є тільки слова з діаметрально протилежним значенням. Багатозначні слова можуть мати антоніми як для прямих, так і для переносних значень. Наприклад: сухий одяг - мокрий одяг, сухий хліб - свіжий хліб, суха зустріч - тепла зустріч.

Найбільш уживані лексичні антоніми. Це якісні прикметники (веселий - сумний, хоробрий - боязкий), іменники (холод - спека, радість - сум), дієслова (любити - ненавидіти), прислівники (далеко - близько), прийменники (над - під).

З погляду структури розглядають антоніми різнокореневі й однокореневі. Різнокореневі: початок - кінець, правда - брехня, лівий - правий, піднімати - опускати.

Однокореневі антоніми: заселяти - виселяти, сходитися - розходитися, воля - неволя, віра - безвір'я, воєнний - антивоєнний.

Антоніми широко використовуються в художньому стилі для творення таких стилістичних фігур, як антитеза та оксюморон (або оксиморон). Антитеза - це протиставлення різко контрастних понять для створення художнього образу: Ситий голодного не розуміє (Нар. творчість). Оксюморон (від грецьк. oxymoron - дотепне, безглузде) це стилістичний прийом поєднання двох антонімічних понять, що логічне виключають одне одного. Предметові при цьому дається додаткова характеристика. Наприклад: 1. Гукала тиша рупором перонним (Л. Костенко). 2. Гаряча сніжка у руках сльозинками стекла... (В. Корж).

Увага! Антонімів не мають:

1) власні назви: Суми, Марія, Дніпро;

2) слова, які називають конкретні предмети, процеси: волосся, дерево, книга;

3) числівники і більшість займенників: два, п'ятнадцять, ми, ти, вони;

4) слова-терміни: апостроф, відмінок, ом, вольт;

5) якісні прикметники, які позначають відтінки кольорів: фіалковий, рожевий, волошковий, жовтогарячий.