Лексика за сферами вживання

За сферами вживання словниковий склад української мови поділяється на загальновживану і спеціальну лексику, або лексику обмеженого вживання.
Загальновживану лексику називають ще загальнонародною. До її складу належать слова, використовувані всіма носіями літературної мови. Це слова, що позначають:

• предмети побуту (двері, човен, молоток, вікно, чоботи, сорочка, стіл, відро)
• процеси трудової діяльності (нести, різати, пекти, читати)
• явища природи (дощ, сніг, мороз, вітер)
• назви тварин, людей (дочка, мати, діти, голуб, ластівка, окунь, щука, калина, верба)
• назви кольорів, смаків, почуттів (зелений, солодкий, радість, жаль)
• назви розміру, ваги (великий, важкий)
• військові поняття (військо, куля, зброя)
• поняття культури (пісня, книга, мелодія)
• суспільно-політичні поняття (держава, народ)
• числа (два, шістдесят) тощо

Використання цих слів нічим не обмежене, вони складають активний словник української мови і використовуються у всіх стилях, тому називаються стилістично нейтральними.

Крім основного лексичного складу української мови, є слова, користування якими обмежене або територією, або тією чи іншою групою суспільства - представниками науки, техніки, мистецтва, виробництва. Такі слова використовуються лише в певних стилях і тому називаються стилістично маркованими. Це:

• Діалектизми
• Терміни
• Професіоналізми
• Жаргонізми
• Арготизми

Близькими до жаргонізмів є арготизми (від франц. argot - замкнутий) - слова, які зазнали навмисних змін вставленням складів, додаванням звуків тощо з метою утаємничити, зробити незрозумілим для інших їхній смисл. Наприклад: дулясник - вогонь, ботень - борщ, зивро - відро, хаза - хата, морзуля - цибуля.

До пасивної лексики належать:

• Застарілі слова (архаїзми та історизми)
• Неологізми