Склад. Наголос

Склад - частина слова, яку вимовляємо одним поштовхом видихуваного повітря (кни-гар-ня, ко-а-лі-цій-ний). У слові стільки складів, скільки й голосних звуків. Склади бувають відкриті (закінчуються на голосний: кра-ї-на) і закриті (закінчуютьсяна приголосний: ін-вен-тар-ний).

Наголос - виділення силою голосу певного складу в слові. Здебільшого слово має один наголос. В українській мові наголос:

• рухомий (може переміщуватися зі зміною слова: кни ́жка - книжці ́). Крім смислорозрізнювальної (гóри - гори ́), наголос виконує морфологічну функцію: виступає засобом вираження різних граматичних значень: ві ́кна (ім. с.р. у Н. в. мн.) і вікнá (ім. с.р. у Р. в. одн.);
• вільний (наголошеними можуть бути різні за порядком склади: мі ́сяць, огірóк).
• динамічний (наголошений звук вимовляється з більшою напруженістю артикуляції і більшим напором видихуваного повітря).

Деякі слова мають два наголоси: пóмилка - поми ́лка, у ́смішка - усмі ́шка. А окремі, крім головного, мають ще побічний наголос: сі ́льськогосподáрський. У межах фрази може виділятися одне або кілька слів. Таке виділення називається смисловим, або фразовим чи логічним, наголосом.

Слова, у яких зміна форми не веде до зміни наголосу, називаються словами з постійним наголосом. Слова, у яких зміна форми супроводжується зміною наголосу, називаються словами з рухливим наголосом.