Тропи

Тропи - художньо-виражальні засоби.

Епітет (від грец. «додаток, прикладка») - художнє означення, яке образно чи емоційно розкриває ознаки певного явища.

Алегорія (від грец. «інший» та «говорю») - інакомовлення; троп, у якому абстрактне поняття яскраво передається за допомогою конкретного образу.

Порівняння - троп, що пояснює ознаки одного явища чи предмета за допомогою іншого.

Персоніфікація - надання тваринам, предметам, явищам та поняттям властивостей людини, олюднення їх.

Метафора (від грец. «перенесення») - троп, у якому ознаки одного явища переносяться на інше за подібністю між ними. (Метафора ніби приховане порівняння. АЛЕ; тут не порівнюються два явища, а ознаки одного переносяться на інше.)

Метонімія (від грец. «перейменування») - троп, для якого характерне перенесення назви з одного явища на інше, що перебуває з ним у певному зв'язку, наприклад: увесь Київ вийшов на демонстрацію (місто замість людей, які в ньому живуть), з'їв три тарілки.

Синекдоха (від грец. «співвіднесення») - троп, заснований на вживанні однини замість множини і навпаки, визначеного числа замість невизначеного, видового поняття замість родового і навпаки, наприклад: сто разів вам казав!

Оксиморон (оксюморон) (від грец. «дотепно-безглузде», «нісенітниця») - свідоме поєднання різко протилежних понять, які логічно ніби виключають одне одного, але насправді разом дають нове уявлення, наприклад: живий труп; На нашій не своїй землі (Т. Шевченко).

Гіпербола (від грец. «перебільшення») - художнє перебільшення якихось рис людини, предметів або явищ з метою показати їхню велич, розмах, виявити до них захоплення або презирство, наприклад: Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання (В. Сосюра).

Символ (від грец. «знак, натяк») - предметний або словесний знак, який опосередковано, умовно виражає сутність певного явища, наприклад: весна символ життя, молодості та ін.

Інверсія (лат. “перестановка”) – це незвичайний порядок слів у реченні, необхідний для підкреслення слова або слів, на які падає логічний наголос.

Анафора (гр. “віднесення вперед”) – повтор слів на початку віршованих рядків чи абзаців. Анафора буває звукова, словесна, синтаксична.

Епіфора (гр. “віднесення далі”) – повторення слів або вислову, що стоїть у кінці строфи чи абзацу.

Антитеза (гр. “протиставлення”) – основою експресії вислову в антитезі є контрастність явищ.

Тавтологія - повторення спільнокореневих або близьких за значенням слів. Тавтологія затримує увагу на сказаному, увиразнює його, посилює емоційність і ритмічність мови.

Риторичні запитання – запитання, які не потребують відповіді або містять її у собі.

Риторичні вигуки – це слова чи словосполучення, які передають радість, гнів, обурення, інші почуття.

Риторичні звертання – це звертання до неживих предметів, абстрактних понять чи відсутніх людей.