Автор: Володимир Сосюра Рік: 1944 Літературний рід: лірика Жанр: ліричний вірш Вид лірики: патріотична
Провідний мотив: щира любов до рідної України Віршовий розмір: амфібрахій Тип римування: перехресне З історії вірша: 1951 р. в газеті "Правда" з'явилася стаття "Против идеологических извращений в литературе", у якій В. Сосюру за цей вірш засуджено як буржуазного націоналіста, адже "страшними" для тодішніх інтернаціоналістів видалися такі рядки з вірша: "Без неї ніщо ми, як порох і дим!"
Поезія написана у 1944 р. - році остаточного визволення України від німецько-фашистських загарбників. Твір є великим проявом безмежної любові поета до рідної Батьківщини і її культури. Імпульсом для написання поезії стали факти цинічного, брутального ставлення компартійних чиновників, шовіністів до української культури.
У центрі образ «вишневої» України, компонентами якого є все те, що оточує людину з дитинства, дає натхнення, формує самобутню національну ментальність (краса природи, звитяжна історія, волелюбний народ з багатою культурою і солов'їною мовою). Україна усюди: «у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі», в «солов'їній мові», «у пісні у кожній, у думі», «в дитячій усмішці, в дівочих очах».
В. Сосюра, намагаючись осмислити саме поняття «любов до Батьківщини», підкреслює, що воно підносить самоповагу людини. Поезія має форму послання. Автор звертається до молоді, бо майбутнє держави саме в її руках. Анафора «Любіть Україну» робить твір щирим, композиційно завершеним.
|