Сучасний літературний процес

Тенденції сучасного літературного процесу:

  • відкидання старих заідеологізованих схем "соціалістичного режиму";
  • пошук нових засобів моделювання й зображення дійсності;
  • мистецтво не пов'язане з політикою;
  • українське слово відіграє важливу роль у розвитку української нації;
  • повернення до селянської тематики;
  • нові парадигми художнього мислення, форми й структури творчості;
  • вільний доступ до заборонених тоталітарним режимом з ідеологічних міркувань творів;
  • знищено завісу у розвитку української літератури на українських землях та в діаспорі;
  • наявність різних видів дискурсів.

В українській літературі розвиваються такі види дискурсів:

  • модерний;
  • неомодерний;
  • заповідально-селянський (реалістична традиція з елементами романтизму і модернізму; базується на особливостях селянського мислення; символи: земля, праця, традиція, Шевченко, Франко);
  • постмодерний (екзистенція, відкритість, рефлексія, карнавал, гра, алюзії).

Сучасна поезія:

  • характеризується багатством тематики, стильових і жанрових знахідок;
  • творили декілька поколінь - шістдесятники, "Київська школа" поетів, поети-дисиденти, "вісімдесятники", "дев'яностники".

Сучасна проза:

  • відкидає лірико-романтичну, патетичну течію;
  • химерна течія трансформується;
  • постмодерне світосприйняття;
  • "маска" автора у центрі твору.

Виділяються дві школи прозаїків - "київсько-житомирська" і "львівсько-франківська".

"Київсько-житомирська" школа:

  • Оксана Забужко, Богдан Жолдак, Євген Пашковський, Любов Пономаренко, Олесь Ульяненко, Володимир Діброва, Євгеній Кононенко;
  • Переважають екзистенціальні мотиви;
  • Головні герої - герой-маргінал (міський житель, але вихідець із села) та селянин із комплексом меншовартості.

"Львівсько-франківська" школа:

  • Юрій Андрухович, Тарас Прохасько, Юрій Винничук, Юрій Іздрик;
  • Переважають гра й іронія, карнавал і травестія;
  • Головний герой - герой-інтелектуал, рафінований інтілегент.

Особливості сучасної драматургії:

  • інтелектуальний струмінь;
  • порушення класичної стрункості у побудові п'єс;
  • поширення умовних форм, зокрема імен-символів, імен-абстракцій, сюрреалістично-асоціативних зв'язків;
  • камерність.

Сучасні п'єси: "Привіт, синичко", "Шкільна драма", "Синій автомобіль" Ярослава Стельмаха, "Ісус - Син Божий" Василь Босовича.


 
| Карта сайту |