"На дорогу йду я в самотині..."

Автор: М. Лермонтов

Рік: 1841

Літературний рід: лірика

Жанр: ліричний вірш

Провідний мотив: мотив смутку та самотності

Віршовий розмір: хорей

Художні засоби у вірші "На дорогу йду я в самотині...":

  • епітети ("крем'яна путь");
  • метафори ("Спить земля в промінні голубім...");
  • риторичні питання ("Чом же серце з болю завмирає?");
  • інверсія ("Мрією не тішусь я пустою");
  • анафора ("Я жадаю волі та спокою!/Я б хотів забутись і заснуть!").

Поезія починається надзвичайним пейзажем. Краса Всесвіту відкривається ліричному герою, а у його душі дивно переплелися два почуття: захоплення природою та якась відчуженість від неї, безнадія та сподівання на диво. Ліричний герой утомився від розчарувань, він хоче злитися з природою, щоб бути причетним до життя.

Останні дві строфи - вільний переспів вірша Г. Гейне з "Книги пісень".

Увага! Вірш був покладений на музику і став романсом.


 
| Карта сайту |