"Книга пісень"

Автор: Генріх Гейне

Рік: 1827

Літературний рід: лірика

Жанр: поетична збірка

Стиль: романтизм

Провідний мотив збірки: сповідь ліричного героя, що розкриває формування та розвиток його особистості.

Композиція: 4 розділи - "Страждання юності", "Ліричне інтермецо", "Знову на батьківщині", "Північне море".

"Страждання юності" - ліричний герой страждає від нещасливого кохання до своєї жорстокої коханої (кохана з'являється до нього у сні).

"Ліричне інтермецо" - ліричний герой закохується, але дівчина його не помічає і виходить заміж за іншого (кохання розквітає насправді, але, по шляху, накресленому у сні).

"Знову на батьківщині" - ліричний герой покинув рідні місця і згадує минуле (любов оживає в пам'яті).

"Північне море" - ліричний герой підбиває підсумки, намагається відчути себе необхідною (хоч і маленькою) частинкою Всесвіту.

Особливості збірки Гейне "Книга пісень":

• фольклорна манера;
• пейзаж - важливий засіб розкриття внутрішнього світу ліричного героя;
• наявність іронії (поширюється на зовнішній світ і на внутрішній світ почуттів).

Фольклорна манера у збірці Г. Гейне "Книга пісень":

• вірші за формою нагадують народну пісню;
• відсутність алегорій та складних метафор;
• мова віршів наближена до розмовної;
• активне використовуються запитальні речення та паралелізми.

Багато віршів зі збірки поклали на музику такі європейські композитори: Ф. Ліст, Р. Штраус, П. Чайковський, М. Лисенко та інші.

На українську мову вірші зі збірки "Книга пісень" перекладали Леся Українка, М. Рильський, М. Лукаш, Н. Забіла та ін.