Рубаї Омара Хайяма

Рубай - це чотиривірш у ліричній та філософській поезії народів Близького та Середнього Сходу, який досяг розквіту в ХІ ст. та мав особливе римування: a, a, b, a. Рубаї запровадив Рудакі, а Омар Хайям перетворив чотиривірш у філософсько-афористичний жанр, який розкривав багатогранний світ душевних переживань поета.

Провідні ідеї усіх рубаїв Омара Хайяма - ідея свободи особистості.

Провідні мотиви усіх рубаїв Омара Хайяма:

• мотив добра і зла;
• мотив справедливості і кривди;
• мотив філософських роздумів про життя людини, її призначення на цьому світі;
• мотив швидкоплинності часу;
• мотив перевтілення душі;
• мотив злиття природи та людини.

У поезії Омара Хайяма назріває протест проти усього того, що обмежує і гнітить людину. Омар Хайям ставив собі питання щодо людини, її призначення на землі та Бога та мав на них відповіді, які протирічили усім мусульманським догматам. Цей свій світогляд і свою філософію він розкривав у рубаях. Поет не сприймав офіційну мораль та релігійні обряди. Як символ протесту проти середньовічного аскетизму він використовує образ вина. А символом перевтілення (мотив перевтілення душі) є образ глеку.

Першим рубаї Омара Хайяма на українську мову переклав дослідник східного мистецтва Агатангел Кримський.