Течії дисидентського руху:
- правозахисне (демократичне) дисидентство;
- релігійне дисидентство;
- національно орієнтоване дисидентство.
Правозахисне дисидентство:
- листопад 1976 р. Київ - утворення Української Гельсінської групи (УГГ);
- очільник - письменник М. Руденко;
- члени: О. Бердник, П. Григоренко, Л. Лук'яненко, І. Кандиба, О. Тихий, В. Стус;
- завдання УГГ: 1) ознайомлення українців із Декларацією прав людини ООН (підписана 1975 р.); 2) забезпечення виконання статей Гельсінських угод; 3) домагання окремого представництва України на міжнародній арені; 4) акредитування в республіці представників іноземної преси;
- мета: ознайомлення світової громадськості з порушенням прав людини в Україні;
- до 1980 р. більшість учасників УГГ було ув'язнено від 10 до 15 років, решта емігрувала;
- В. Стус, О. Тихий, В. Марченко, Ю. Литвин загинули в таборах.
Релігійне дисидентство:
- представники: Г. Вінс, І. Гель, В. Романюк, Й. Тереля;
- Мета: відновлення діяльності українських греко-католицької та автокефальної православної церков; боротьба за фактичне визнання свободи совісті; свобода діяльності протестантських сект.
- 1982 р. - Й. Тереля організовує Комітет захисту Української греко-католицької церкви.
Національно орієнтоване дисидентство:
- представники: І. Дзюба, В. Мороз, С. Караванський, В. Чорновіл;
- Мета: відновлення української незалежності; вільний розвиток української мови та літератури; захист прав і свобод усіх народів; життя, гідне цивілізованого світу.
|