Радянізація західних областей України. Боротьба ОУН та УПА

У другій половині 1940-х - на початку 1950-х років відновилася радянізація західноукраїнських земель, сутність якої полягала в уніфікації соціально-економічного, культурного й політичного життя Західної України у відповідності до норм, виробленими радянським режимом у Наддніпрянській Україні.

Політика радянізації

Індустріалізація

• Націоналізація промисловості.
• Відбудова й реконструкція традиційних галузей промисловості (деревообробної, нафтової, побутової).
• Розвиток нових галузей промисловості (електротехнічної, хімічної, машинобудівної).
• Зростання промислового виробництва у 3,2 раза.

Колективізація

• Ліквідація індивідуальних селянських господарств.
• Об'єднання 93% селянських господарств у колгоспи.
• Утворення радгоспів на базі великих маєтків.
• Створення МТС.

"Культурна революція"

• Ліквідація неписьменності.
• Зростання кількості шкіл, технікумів, ВНЗ.
• Насадження комуністичної ідеології.
• Формування місцевої радянської інтелігенції.

Радянізація проходила в умовах запеклої боротьби. Органи НКДБ і НКВС застосовували масові репресії, жертвами яких стали
500 000 чоловік, та депортації в східні райони СРСР, у ході яких було виселено понад 200 000 чоловік.

1946 р. - на Львівському соборі було "самоліквідовано" Українську греко-католицьку церкву (УГКЦ).

УПА (Українська повстанська армія) на чолі з Р. Шухевичем розгорнула широкомасштабну партизанську боротьбу проти органів радянської влади на західноукраїнських землях, у ході якої загинуло понад 30 000 цивільних громадян і військовослужбовців.

1950 р. - головнокомандуючий УПА Р. Шухевич загинув у бою під Львовом, однак збройне підпілля продовжувало організовану боротьбу до 1954 року.