Українські землі у складі Польщі
|
Українські землі під владою Польщі:
- Східна Галичина (Львівське, Тернопільське і Станіславське воєводства)
- Західна Волинь і Західне Полісся (Волинське і Поліське воєводства) - перейшли до Польщі після радянсько-польської війни.
- Холмщина і Підляшшя (Люблінське воєводство)
- Паризька конференція 1919 р. дала дозвіл на тимчасову окупацію Польщею Східної Галичини.
- 14 березня 1923 р. - Рада послів великих держав визнала Східну Галичину частиною Польщі.
- Ризький мир 1921 р. - до складу Польщі увійшли інші західноукраїнські землі.
Денаціоналізація українського населення:
- Прагнення до асиміляції, польські колоністи - осадники.
- Керівниками органів місцевого самоврядування призначалися лише поляки.
- Не надання українцям посад в державних установах, офіцерських посад в армії, таємних службах.
- Українські імена та прізвища замінюються на польські.
- Витіснення української мови з усіх державних і муніципальних установ польською.
- 1920 р. - офіційно запропоновано для українських земель назву "Східна Малопольща".
- Гальмування розвитку народної освіти, закриття шкіл.
- Введення "кресового" закону (про утраквістичну, або двомовну, школу).
- Учителі - поляки.
- Введення відсоткової норми прийому до вузів молоді української національності.
Опір українців польській політиці:
- 1921 р. - виникнення у Львові Таємного університету (працював до 1925 р.).
- На галицьких землях діяло просвітянське товариство "Рідна школа".
- Тривала діяльність осередків товариства "Просвіта".
- Продовжувало роботу Наукове товариство ім. Т. Шевченко (до нього входили В. Гнатюк, В. Щурат та інші).
Характер промисловості:
- Розділення Польщі на дві території - Польщу "А" (корінні польські землі) і Польщу "Б" (західноукраїнські та західнобілоруські землі).
- Гальмування промислового будівництва у Польщі "Б".
- Обмеження видачі дозволу на відкриття промислових підприємств у Польщі "Б".
- Обмеження зв'язків Польщі "Б" з ринками Польщі "А" (високі залізничні тарифи).
Українська кооперація:
- кредитні спілки - "Центробанк";
- споживчі і торгові спілки - "Центросоюз";
- молочні кооперативи - "Маслосоюз";
- міська торгівля - спілка "Народна торгівля".
Польські власті штучно стримували розвиток української кооперації (надавалися пільги польським кооперативам, обмежувалася діяльність українських другорядними господарськими сферами).
Аграрні відносини:
- 1919 р. - польським сеймом схвалено "Основи земельної реформи" (мала шовіністичний характер)
- Мета реформи: підкорити селянство та колонізувати край вихідцями з корінних польських земель
Становище українського населення:
- Безробіття;
- Робочий день до 10 і більше годин;
- Зменшення заробітної плати;
- Велика кількість нещасних випадків на виробництві;
- Використання дитячої та жіночої праці;
- Епідемії тифу, дизентерії та скарлатини.
Еміграційний та колонізаційний процеси:
- Великий еміграційний потік українців до інших країн (Східна Галичина - 190 тис. чол; Західна Волинь і Західне Полісся - 50 тис. чол за 1919 -1939 рр.)
- Інтенсивне заселення краю іноземцями
- Збільшення частки неукраїнського населення у містах (у Львові лише 16, 2 % у 1939 р.)
Релігійне життя:
- Українське населення: православне та греко-католицьке;
- Переслідування православних українців (окатоличення);
- Розгорнулося масове навертання українців до римсько-католицької віри;
- Митрополит греко-католицької церкви - Андрей Шептицький;
- 1925 р. - конкордат (угода) між Ватиканом і польським урядом, яка захищала права греко-католиків;
- Репресії щодо віруючих греко-католицької церкви.
|