Масові репресії в Україні наприкінці 1920-х - у 1930-ті рр.

Важливим елементом утвердження сталінізму стали сфабриковані органами ОДПУ - НКВС показові політичні процеси над "ворогами народу". Протягом 1930 - 1941 рр. в Україні було "викрито" й засуджено понад 100 "контрреволюційних" організацій. Обвинувачених засудили до розстрілу або до різних строків позбавлення волі.

Масові репресії 

Мета: переслідування й знищення "ворогів народу" з метою установлення однопартійної системи й придушення національно-визвольного руху.

Основні заходи

• 1928 рік - "Шахтинська справа" інженерно-технічних працівників Донбасу.
• 1930 рік - судовий процес над "Спілкою визволення України" (СВУ).
• 1931 рік - справа "Українського національного центру" (УНЦ).
• 1933 - 1934 рр. - справа "Української військової організації" (УВО)

Результати та наслідки

• Утвердження тоталітарного режиму.
• Зміцнення особистої влади Й. Сталіна.
• Знищення вищого партійного керівництва й національної інтелігенції.

Репресії, які пояснювалися загостренням класової боротьби в період будівництва соціалізму, не припинялися до смерті Й. Сталіна (1953 рік). Жертвами терору стали представникивсіх верств населення: партійні й державні діячі (перші секретарі ЦК КП(б)У Е. Квірінг, С. Косіор, члени Раднаркому УСРР Х. Раковський, В. Затонський, В. Чубар), військові (командуючий Київським військовим округом Й. Якір, командуючий Харківським військовим округом І. Дубовий), інтелігенція (академіки ВУАН історик С. Єфремов, генетик І. Агол, історик М. Яворський, письменники М. Яловий, Г. Косинка, О. Вишня, театральний режисер Л. Курбас).

Трагічний період піднесення української культури у 1930-ті роки пов'язаний з установленням тотального контролю більшовицького режиму над культурою й фізичним знищенням кращих представників української літератури й мистецтва, отримав назву "розстріляне відродження".