Ідеологізація суспільного життя, культ особи |
1929 рік - рік "великого перелому" - став роком остаточної перемоги Й. Сталіна в боротьбі за владу й початку утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР. З політичної арени були усунуті соратники В. Леніна Л. Троцький, Г. Зинов'єв, М. Бухарін, Л. Каменєв, М. Томський, А. Риков. Головним змістом громадсько-політичного життя в УСРР у 1930-ті роки стало утвердження тоталітарного режиму. Ознаки тоталітарного режиму:
Реорганізація репресивних органів передбачала:
Наступним кроком на шляху до утвердження тоталітарного режиму стало прийняття "сталінської" Конституції СРСР (1936 р.) і Конституції Української РСР (1937 р.), які мали закріпити "перемогу соціалізму". Переважна більшість положень нової Конституції СРСР формально мала демократичний характер:
Вищими органами державної влади проголошувалися Верховна Рада УРСР (орган законодавчої влади) і Рада народних комісарів УРСР (орган виконавчої влади), місцевими органами влади - Рада депутатів трудящих. Але реальне життя перекреслювало демократичні положення Конституції. Насправді СРСР залишався надцентралізованою унітарною державою, у якій союзні республіки, у тому числі Україна , не мали самостійності. Центральне місце в політичній системі посідала Комуністична партія, від імені якої здійснювалося керівництво політичним, економічним і духовним життям радянського суспільства. Провідниками політики сталінізму в Україні стали перші секретарі ЦК КП(б)У Л. Каганович (1925 - 1928 рр.), С. Косіор (1928 - 1938 рр.), М. Хрущов (1938 - 1947 рр.), другий секретар ЦК КП(б)У і секретар Харківського обкому партії П. Постишев. |