Боротьба з націонал-комунізмом

Входження України до складу СРСР поставило долю українського народу в залежність від політики центру, який уособлювався ЦК ВКП(б) і урядом СРСР. Уже в 1920-х рр. деякі представники КП(б)У, зокрема О. Шумський і М. Волобуєв, висловили невдоволення нерівноправним становищем УСРР у складі СРСР і політикою ВКП(Б) щодо України.

Нарком освіти УСРР О. Шумський відкрито виступив з критикою поширеної практики призначення на вищі державні та партійні посади неукраїнців, які були байдужими до національних цінностей українського народу.

Вчений-економіст М. Волобуєв виступив з критикою політики керівництва СРСР в галузі економіки. Він опублікував у журналі "Більшовик України" статтю "До проблеми української економіки", де здійснив аналіз негативних явищ у народному господарстві України, які виникли внаслідок колонізаторської політики Росії. М. Волобуєв стверджував, що Україна має власні шляхи розвитку, пропонував переглянути плани індустріалізації, відкинути тенденцію розглядати "російськуекономіку як пануючу", забезпечити Україні право реального контролю за діяльністю союзних органів.

Виступи О. Шумського і М. Волобуєва були проявом національно-комуністичних поглядів, прихильники яких прагнули примирити комуністичні ідеї із завданнями національного розвитку України. О. Шумський і М. Волобуєв були звинувачені в "націонал-ухильництві", їх виступи були засуджені керівництвом ВКП(б). Під тиском розгорнутих проти них політичних кампаній вони були змушені визнати "помилковість" своїх поглядів.