Посилення національного гніту у 1907 - 1914 рр. Земельна реформа П. Столипіна

Після поразки революції в Російській імперії встановився реакційний режим, який одержав назву столипінський за ім'ям голови Ради міністрів Петра Столипіна.

Він характеризувався:

• виданням нового виборчого закону, за яким виборчі права мали тільки 15% населення;
• забороною демонстрацій, зборів, мітингів;
• розгромом робітничих організацій, профспілок;
• забороною українських журналів, газет, художньої літератури;
• закриттям "Просвіт", українських клубів і гуртків.

Одночасно з метою вирішення аграрного питання, послаблення конфронтації в суспільстві та недопущення нової революції було проведено столипінську аграрну реформу (указ від 9 листопада 1906 року, закони від 14 червня 1910 року і 29 травня 1911 року).

Основні положення земельної реформи П. Столипіна:

• вихід селян із громади та закріплення землі у приватну власність;
• створення на селі відрубного й хуторського господарства;
• надання кредитної допомоги селянам через Селянський поземельний банк;
• переселення селян до малозаселених районів Сибіру, Середньої Азії і Північного Кавказу.

Столипінська аграрна реформа прискорила розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві, однак у цілому не досягла поставлених цілей, оскільки не ліквідувала поміщицького землеволодіння, малоземелля та безземелля селян.