Утворення монополістичних об'єднань

Головною особливістю розвитку Наддніпрянської Україні на початку XX ст. був поступовий перехід від вільного підприємництва до монополістичного капіталізму.

Монополії - великі об'єднання підприємців однієї чи кількох галузей, які ділять між собою ринки збуту товарів із метою одержання максимальних прибутків.

Розвиток промисловості характеризувався:

• концентрацією виробництва й утворенням монополістичних об'єднань - синдикатів ("Всеросійське товариство цукрозаводчиків, "Продамет", "Продвугілля", "Продвагон", "Продаруд");
• формуванням промислової спеціалізації регіонів (Нікополь - центр марганцевої промисловості, Донбас - вугільної, Кривий Ріг - залізорудної, Правобережжя і частково Лівобережжя - цукрової промисловості.);
• значним впливом іноземного - бельгійського, британського, французького, німецького капіталу (у вугільній промисловості іноземному капіталу належало 63%, у металургії - 90% основного капіталу, у залізничному транспорті - 2/3 залізниць).

Розвиток сільського господарства характеризувався:

• збереженням великого поміщицького землеволодіння й селянського малоземелля;
• посиленням спеціалізації окремих районів (Степова Україна - зернові культури, Правобережжя й частково Лівобережжя - технічні культури: тютюн, картопля, цукрові буряки);
• розвитком кооперативного руху (створення сільськогосподарських спілок - Союзів споживчої кооперації);
• посиленням трудової міграції українськиї селян на сільськогосподарські заробітки (у Степову Україну, на Дон, Кубань, у Нижнє Поволжя, до Сибиру, на Далекий Схід).

Темпи економічного розвитку Наддніпрянської України були досить високими, однак істотно відставали від темпів розвитку передових країн світу внаслідок колоніальної політики Російської імперії. Наддніпрянська Україна виступала постачальником сільськогосподарської продукції й сировини для промисловості центральних губерній Росії.

Економічна криза 1900 - 1903 рр. призвела до скорочення промислового виробництва, розорення слабких підприємств, зростання безробіття. Напередодні Першої світової війни внесок Наддніпрянської України до загальноімперського виробництва становив 78% видобутку вугілля, 72% видобутку залізної руди, 69% виплавки чавуну, 57% виплавки сталі, 90% виробництва цукру, а також іншої сільськогосподарської продукції (сала, пшениці).