Розвиток громадівського руху

Становлення українського національно-визвольного руху було пов'язано с діяльністю громад.

Громади - організації української інтелігенції, які займалися культурно-просвітницькою діяльністю:

• вивчали українську мову, історію та культуру;
• організовували недільні школи й гуртки просвітництва;
• видавали наукову й популярну літературу.

1859 рік - у Петербурзі виникла перша українська громада за участю Василя Бєлозерського, Миколи Костомарова, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, які у 1861 - 1862 рр. видавали український громадсько-політичний і літературний журнал "Основа".

1860 рік - виникла громада в Києві за участю Михайла Драгоманова, Володимира Антоновича, Павла Чубинського.

1873 рік - громадівці (громада в Києві) створили Історичне товариство Нестора Літописця й заснували "Південно-Західний відділ Російського географічного товариства", головою якого став Григорій Галаган.

1874 - 1875 рр. - громадівці (громада в Києві) видавали газету "Київський телеграф", у якій друкувалися статті на гострі соціально-економічні й політичні теми.

Громади діяли у Одесі, Харкові, Чернігові, Полтаві та інших містах Наддніпрянської України. Після Ємського указу почалося розмежування громадівського руху: молодь, яку не задовольняла суто культурницька діяльність "старих громад", стала об'єднуватися у "молоді громади" й займатися політичною діяльністю.

1892 рік - виникла таємна студентська організація "Братство тарасівців" за участю Бориса Грінченко, Івана Липи, Миколи Міхновського, яка проголосила метою своєї діяльності створення незалежної соборної Української держави. Український національно-визвольний рух перейшов від культурницького до політичного етапу розвитку.