Гетьман Лівобережжя Іван Самойлович (1672 - 1687)

У 1672 році відбулася Генеральна військова рада в Козацькій діброві. На ній було обрано гетьманом Івана Самойловича, а також укладено новий договір з Московією - Конотопські статті.

Обмеження влади гетьмана (порівняно з Глухівськими статтями, які бралися за основу):

• гетьман втрачав право вислати послів до інших держав без указу царя та Старшинської
• заборонялося підтримувати зв'язки з Дорошенком;
• гетьманові заборонялося самостійно позбавляти посад старшину, карати без згоди Старшинської ради або вироку військового суду;
• козацькі посли втрачали право брати участь у переговорах московського і польського урядів, якщо справа була пов'язана з Україною.

Гетьман Іван Самойлович:

• припинив скликати Генеральну військову раду;
• започаткував бунчукове товариство (привілейована група козацької еліти, до якої входили сини старшини);
• сприяв зростанню старшинського землеволодіння;
• утримував наймане військо;
• надавав своїм синам найвпливовіші посади (прагнув зробити гетьманську владу спадковою);
• протидіяв спробам запорожців здобути політичну незалежність;
• прагнув об'єднати Лівобережну та Правобережну України під своєю булавою;
• орієнтувався на Москву;
• негативно ставився до Туреччини й Польщі;
• став фундатором Троїцького собору Густинського монастиря під Прилуками.

У 1687 році російська армія на чолі з Василем Голициним рушила у Кримський похід, який виявився невдалим. У невдачі звинуватили Самойловича, який багато критикував Голицина. Тож у липні 1687 року Івана Самойловича заарештували і відправили до Сибіру. Гетьманом став Іван Мазепа.