Дисидентський рух 1956 - 1985 рр.


Дисидент - інакомислячий, незгодний.

Передумови виникнення

  • Лібералізація суспільного життя внаслідок "відлиги".
  • Антикомуністичні виступи в країнах Центральної Європи.
  • Світовий правозахисний рух внаслідок прийняття Декларації прав людини (1948 р.).
  • Фіктивність проголошених Конституціями СРСР прав і свобод людини.

Методи боротьби дисидентів

  • Демонстрації протесту.
  • "Самвидав" - підготовка і поширення забороненої літератури, відомостей про порушення прав людини в СРСР (журнал "Хроніка поточних подій").
  • "Тамвидав" - друк дисидентських матеріалів за кордоном.
  • Утворення правозахисних організацій.
  • Звернення до керівництва країни, урядів демократичних держав, міжнародних організацій.

Течії дисидентського руху

  • За демократичний соціалізм (Р. Медведєв, П. Григоренко).
  • Правозахисна - за реалізацію конституційних прав і свобод людини (А. Сахаров, А. Марченко, О. Солженіцин).
  • Національно-визвольна - за створення незалежних держав (Л. Лук'яненко, З. Гамсахурдіа).
  • Релігійна - за свободу віросповідання (Й. Тереля, Г. Якунін).

Методи боротьби проти дисидентів

  • Ув'язнення.
  • Заслання.
  • Звільнення з роботи.
  • Поміщення до психіатричної лікарні.
  • Позбавлення радянського громадянства, депортація за кордон.

Значення діяльності

  • Рух не був масовим, але став поштовхом до опозиції радянській системі.
  • Піднесення руху свідчило про глибоку кризу соціалістичної системи.

Дисидентські організації

  • Ініціативна група захисту прав людини (1969 р.) - Г. Алтунян, М. Джемілєв. Діяльність: відкритий лист до ООН з фактами порушення прав людини.
  • Комітет з прав людини в СРСР (1970 р.) - Л. Богораз, А. Сахаров. Діяльність: наукове вивчення порушень прав людини.
  • Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод в СРСР (1976 р.) - Л. Лук'яненко, В. Чорновіл. Діяльність: громадський контроль за виконанням Гельсінкського заключного акту.
 

Ми ВКонтакті

| Зворотний зв'язок | Карта сайту |