Спонукальні й окличні речення


Спонукальні речення

Виражають наказ, прохання, заклик, пораду: - Будь мені, як обрій голубий... (М. Луків). Воно ж дівча. Прости їй, Боже, нерозумний сміх! (Л. Костенко).

Формальні ознаки

Присудок виражається формою дієслова наказового способу, що має спонукальне значення, а також дійсного, умовного способу в значенні наказового чи формою інфінітива. Засобами вираження спонукальності є також частки (давай же, бодай, ну, но та інші): Піди ж, моя доню, та наріж цибулі дрібненько. (М. Куліш).

Інтонація

Вимовляються з різною інтонацією, а саме:

а) висхідною (високим тоном) ті речення, що виражають наказ, заборону або заклик;

б) рівною, висхідно-спадною (нижчим тоном) ті речення, які виражають прохання, пораду, застереження.

 Окличні речення

Окличними називаються розповідні, питальні, спонукальні речення, що виражають емоційні реакції мовця і вимовляються з особливою окличною інтонацією: В обійми сонячні! (О. Влизько). Як тоді житимуть люди, Що наших поезій ждуть?! (Д. Павличко).

Формальні ознаки

Уживаються вигуки; окличні частки, звертання.

Інтонація

Вимовляються високим тоном з наголошенням слова, що виражає емоцію.

Спонукальні речення виявляють своєрідність залежно від стилю мовлення. Порівняйте: Йди! Виходь! Не кричіть! (Розмовне) і Струнко! Рівняйсь! Ліве плече вперед! (У військових навчаннях). Однією з визначальних ознак спонукальних речень є інтонаційне розмаїття, що передає різні відтінки бажання, прохання, наказу. Висхідна спонукальна інтонація може наближатися до питальної, а спадна - до розповідної. Спонукальність найбільшої інтенсивності може також виражатися інфінітивом, вигуком, часткою.

Будь-яке спонукальне речення можна трансформувати в окличне.

Окличні речення виділяють за властивою їм емоційною функцією, яка реалізується за допомогою окличної інтонації.

Засобами вираження емоційності, експресивності можуть бути і деякі словесні засоби: вигуки, вигукові частки, займенники та займенникові прислівники.

 

Ми ВКонтакті

| Зворотний зв'язок | Карта сайту |