Науковий стиль мовлення


Стильові різновиди української мови мають свої норми. Вони не піддаються перелікові подібно до орфоепічних чи орфографічних норм, проте диктують побудову текстів за законами стильової організації мови. У науковій мові постає вимога знання типових формул для викладу відповідного змісту термінології та її однозначного вживання.

Науковий стиль — це функціональний різновид літературної мови, що використовується з пізнавально-інформативною метою в галузі науки та освіти. Поняття науковий стиль об’єднує мову різних галузей науки. Спільною для суспільної, природничої, технічної, інформаційної сфер уживання наукового стилю є орієнтація, по-перше, на книжну лексику; по-друге, на логічний виклад інформації; по-третє, на застосування класифікаційного підходу до опису наукових об'єктів, гіпотез, теоретичних основ; по-четверте, на використання абстрактних понять, формулювання дефініцій (визначень), правил.

Характерні ознаки наукового стилю такі:

1) у лексиці — наявність термінології, використання загальновживаних слів тільки в одному з кількох притаманних їм у мові узагальненому значенні, тобто функціональна однозначність слова;
2) у морфології — узагальнене значення граматичної форми однини іменників, за якою стоїть не окремий предмет, а поняття про клас предметів; позачасове значення форм дієслова, зокрема теперішній час постійної дії, абстрактний теперішній час або абстрактний майбутній час;
3) у словотворенні — стильова визначеність абстрактних іменників із суфіксами -ість, -ств(о), -от(а), -аці(я), -изм;
4) у синтаксисі — використання іменників у дієслівній функції як іменних частин складеного присудка. Порівняйте: 1. Школярі вибрали голову учнівського врядування — Вибори голови учнівського врядування відбулися. 2. Науковий текст — Науковість тексту досить очевидна.

Показовим для наукового стилю є оформлення тексту — членування на розділи, підрозділи, параграфи, введення формул, діаграм, схем, таблиць тощо. Логічні зв’язки в науковому тексті знаходять вираження у різнооформлених причиново-наслідкових зв’язках у складних розгорнутих реченнях.

Лексичні, граматичні, текстові одиниці наукового стилю підпорядковані загальному спрямуванню стилю на точність, логічність, узагальненість, аргументацію висловлених положень. Мовне оформлення наукового викладу видозмінюється залежно від жанру твору (монографія, стаття, підручник, посібник та ін.), ступеня популярності викладу, насиченості тексту загальнонауковою і спеціальною термінологією.

 

Ми ВКонтакті

| Зворотний зв'язок | Карта сайту |