Доба бароко у світовій літературі

Особливості літератури доби бароко:

  • Протиріччя, суперечливість думок і почуттів;
  • Пристрасні роздуми про світ;
  • Знання про людину виражались не абстрактно, а образно і емоційно;
  • Поширення жанру афоризму.
  • Вишукані і складні для розуміння символи, метафори, алегорії.

Письменники доби бароко: англійські поети Джон Донн, Джон Мільтон, іспанський драматург Педро Кальдерон, німецький письменник Якоб Гріммельсгаузен.

Письменники цієї доби возвеличують скороминущість краси життя, яка робить його ще привабливішим. Їх твори не просто розважають читача, а змушують його думати про життя, про його загадковість, трагізм і красу. У літературі бароко багато роздумують над смертю. Так автори несли думку про те, що потрібно дорожити життям, проживати його осмислено, наповнювати духовним змістом.

Афоризми, які допоможуть краще зрозуміти добу бароко:

"Наш розум - що слабке полум'я свічки у цілковитій темряві." (Педро Кальдерон)

"Людина вічна дитина з її слабким і наївним розумом." (Якоб Гріммельсгаузен)

"Людина - це дивовижна істота, яка вічно метушиться, вагається, змінюється. (Мішель Монтен)

"Людей тривожать не самі речі, а уявлення, які вони створили про них". (Мішель Монтен)

"Людині нерідко здається, що вона володіє собою, а насправді щось володіє нею". (Франсуа Лярошфуко)

"Людина - це глина у руках гончара" (Барух Спіноз)

 
b64aef341777.jpg

Ми ВКонтакті