Течії опозиційного руху


Течії дисидентського руху:

  • правозахисне (демократичне) дисидентство;
  • релігійне дисидентство;
  • національно орієнтоване дисидентство.

Правозахисне дисидентство:

  • листопад 1976 р. Київ - утворення Української Гельсінської групи (УГГ);
  • очільник - письменник М. Руденко;
  • члени: О. Бердник, П. Григоренко, Л. Лук'яненко, І. Кандиба, О. Тихий, В. Стус;
  • завдання УГГ: 1) ознайомлення українців із Декларацією прав людини ООН (підписана 1975 р.); 2) забезпечення виконання статей Гельсінських угод; 3) домагання окремого представництва України на міжнародній арені; 4) акредитування в республіці представників іноземної преси;
  • мета: ознайомлення світової громадськості з порушенням прав людини в Україні;
  • до 1980 р. більшість учасників УГГ було ув'язнено від 10 до 15 років, решта емігрувала;
  • В. Стус, О. Тихий, В. Марченко, Ю. Литвин загинули в таборах.

Релігійне дисидентство:

  • представники: Г. Вінс, І. Гель, В. Романюк, Й. Тереля;
  • Мета: відновлення діяльності українських греко-католицької та автокефальної православної церков; боротьба за фактичне визнання свободи совісті; свобода діяльності протестантських сект.
  • 1982 р. - Й. Тереля організовує Комітет захисту Української греко-католицької церкви.

Національно орієнтоване дисидентство:

  • представники: І. Дзюба, В. Мороз, С. Караванський, В. Чорновіл;
  • Мета: відновлення української незалежності; вільний розвиток української мови та літератури; захист прав і свобод усіх народів; життя, гідне цивілізованого світу.

 

 

 

Ми ВКонтакті

| Зворотний зв'язок | Карта сайту |